Слайд 1 Велике село Чорнобиль згадується в літописах вперше в кінці ХІІ століття. Слайд 2 Але поселення е цьому місці існували набагато раніше. В різні часи ці краї належали то України, то Польщі. Мешканці Чорнобиля займались судноплавством, рибальством, городництвом. Кількість населення на початку XX століття була трохи більше, ніж у 86-му - майже 14,5 тисяч. Слайд 3 ‒ 4 В 1970 році вирішено біля Чорнобиля будувати атомну електростанцію імені В.І.Леніна. Ця будова відрізнялась особливим ударним трудом та достроковими здачами реакторів. На кінець 1985 року у місті енергетиків Прип’ять проживало 50 тисяч мешканців. Слайд 5 26 квітня – одна з найтрагічніших сторінок в історії нашого народу. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. Слайд 6 26 квітня, субота. Перша година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була виключена аварійна система захисту. Слайд 7 Перша година 22 хвилин 30 секунд. ЕОМ видала інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати. Перша година 23 хвилини 40 секунд. Натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд - вибух. Слайд 8 Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію. Слайд 9 Найпершим, у кого зупинилося серце в момент вибуху, був старший оператор Валерій Ілліч Ходемчук. У ніч на 26 квітня він був на зміні і загинув у перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблоку ЧАЕС. Слайд 10 Слідом за ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого й опроміненого , винесли на руках пожежники і лікарі, і він ще встиг простогнати: «Там… Валера…», і втрати свідомість. Більше вона до нього не поверталася. А Валерія так і не знайшли. 4-й блок став для нього і могилою, і пам’яттю… Слайд 11 У ту квітневу ніч начальником пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик. Через 180 с після аварії його караул уже був на місці виклику тривоги, поданої сигналізацією. Ще через 120 с Він уже прийняв єдине правильне рішення: спрямував свій загін на дах машинного залу. Побачивши мерехтливі відблиски, біля яких здувався і плавився бітум, Правик зрозумів: графіт – радіоактивний, розжарений. Тут вже не потрібні були ніякі прилади, щоб зрозуміти, яку дозу радіації він прийняв на себе. Нестерпний жар змусив відкинути респіратори… Бітум плавився і тік, наповнюючи повітря задушливим димом. Правик зазирнув у пройом. Звідти висвічувало зловісне, дивно незвичне й нестерпно зеленувате сяйво. Зволікати не можна. По рації Володимир Правик передав «виклик № 3», за яким усі пожежні машини Київської області повинні були вирушити до Прип’яті. Пожежники не мали ніякого захисного одягу. Голіруч шлангами лили. Героями, як відомо, не народжуються, ними стають. Деякі пожежники, незважаючи на смертельну радіацію, на дах енергоблоку виходили повторно. Всі вони знали, що борються з вогнем в умовах смертельної небезпеки, яку вивергає атомний реактор, але ніхто поста не залишив. О 5 годині ранку, за допомогою прибулих пожежників з багатьох інших частин пожежу було ліквідовано. Станцію врятували. Всі 28 чоловік затулили її собою. Всі сміливо і до кінця виконали службовий обов’язок, свою присягу. Шість чоловік загинули, але ввійшли в безсмертя. Правик Володимир Павлович Слайд 12 Титенок Микола Іванович Слайд 13 Кибенок Віктор Михайлович Слайд 14 Тищура Володимир Іванович Слайд 15 Ігнатенко Василь Іванович Слайд 16 Ващук Микола Васильович Вони закрили нас від смертоносного лиха. Вічна слава героям! Давайте вшануємо пам'ять про тих, хто першими прийняли на себе удар страшної екологічної катастрофи, хвилиною, мовчання. Слайд 17 Хвилина мовчання Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. Слайд 18 У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки. Суворий екзамен витримали пожежники, транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони. Слайд 19 Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Слайд 20 Близько 3 000 осіб працюють зараз в закритій зоні навколо станції. Живуть вони за 55 км від АЕС. Ще 4 000 осіб працюють в забрудненій зоні, сюди повертаються деякі місцеві жителі Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом: іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу. Українські туроператори організують екскурсії до Прип'яті. Латка лісу вигоріла бура, Мертве листя, висохла трава, А навколо грає зелень буйна, Дивом уціліла і жива. Чути птиць із непроглядних нетрів. Світить сонце з голубих небес. Грізна зона. Тридцять кілометрів 3 центром на Чорнобильській АЕС. Подій могло не буть цієї ночі, А скільки сили віддано й життів За те, що хтось там, десь там був неточний, За те, що хтось у чомусь поспішав. Чорнобиль - тільки лиш маленька віха Загрозливої для людей біди, Він є відлунням ядерного віку Й можливо, в нім майбутнього сліди. Слайд 21 Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо і сьогодні. Ми всі хочемо, щоб більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо.
|
