Витина́нки (від українського слова "витинати", тобто "вирізувати", "вивертати") — це вид давньо- слов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. Витинанки виготовляються з допомогою ножиць (маленьких і, наприклад, дуже великих - для стриження хутра овець), спеціальних дрібних пристосувань майстрів, що передаються з покоління в покоління, а також ножа, сокирки, інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий). Деякі люди вважають, що витинанками можуть бути вироби з дерева або із рослинних заготовок. Проте на Першій Міжнародній виставці витинанок (Вырезки мира, Вільнюс, 1991) витинанками були названі лише вироби з паперу (будь-якого) і тонкого картону. Витинанки використовують для прикрашання приміщень — стін, вікон (наприклад, дивовижні фіранки на кватирках сільських хат), а також полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і для підготовки релігійних або світських свят. З появою паперу і перших примітивних ножиць у Китаї з"явилися і перші витинанки. Не відразу папір "перебрався" зі Сходу в Україну. Мистецтво луб"яних виробів існувало паралельно з розвитком кераміки. Так традиції витинання на території України віднаходять у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки в артефактах кочових народів Алтаю, на півночі Європи, Балканах і у слов'ян. Це часто-густо ажурні аплікації зі шкіри та хутра на одязі й предметах домашнього побуту. У VII—XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна (правда, це схоже на наші фіранки?!). У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в Персії, згодом по всій Європі. У XVI ст. з'явилися кустоди — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську печатку.Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, почали використовуватися в середині XIX ст. За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні - виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах; силуетні - зображення виступає силуетом; одинарні - виготовляються з одного аркуша паперу; складні - аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні. За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну "гіркою"). За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції. Витинанки бувають таких груп: фігурки - силуетні витинанки, витяті за контуром, бувають кількох композиційних типів - пташки, вершники, ляльки та ін; розетки - ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних "сонечок"; дерева - сюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон і под.; стрічки - з однобічною або двобічною композицією орнаменту; шпалери - витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення; фіранки - рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок; ігранки - витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки - це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.
