Свято Весну зустрічаймо! Під музику Чайковського звучать слова вчителя: Весна – ранок року. Природа оживає, пробуджується, рухається, життя відновлюється, кипить, вирує – і все це яскраво відбивається у симфонії звуків, що лунають навколо. Ось такою діяльною і гомінкою – сприймається весняна краса. Стрімке оновлення життя не залишає нікого байдужим. За будь-яких часів і обставин людське серце з радісною надією розкривається назустріч весні, адже природа впродовж віків стверджує найголовнішу свою мудрість, ніщо у світі не переважить ціни життя. Людина жадібно припадає до щедрого джерела весняної краси, напуває любов’ю душу і виливає ту любов у пісні, у танці, грі. - Пісня «Ой весна, весна…». - З’являється прозоре марево, накрите серпанком, лагідним голосом промовляє: Годі, діточки, вам спати! Час давно вже вам вставати! Гляньте, сонечко сміється. В небі жайворонок в’ється. В’ється, радісно співає, - Він весну нам сповіщає! А весна та – чарівниця: Щиро вам несе гостинця: Пташка, рибка, звір на волі, Божа бджілка, квітка в полі, - Всі весною оживають, Весну красну прославляють. Марево: Діти, пропоную покликати весну. Нехай вона вам допоможе знайти квіти. Учениця: Диво – дивне, дивина – Де поділася весна? Ми гуртом її шукали І до Сонечка гукали: «Подивись – но з висоти, Де нам весноньку знайти?» Учениця: Каже Соне: «Ось вона! Спить у пролісках весна. По снігах вона блукала, От у лісі й задрімала.» Учень: А я знаю, як весну кличуть! Потрібно веснянку заспівати. Хоровод «Ой минула вже зима». Весна: Добрий день, мої любі друзі! Як тільки пісню я почула То до вас одразу я прибула. Учень: Веснонько, мила, допоможи нам! Ми, малята – школярата, Хочем квітів назбирати. Ти не знаєш, де вони, Перші квіточки весни? Весна: Добре, вам допоможу, Перші квіточки весняні Я вам, діти покажу! Наша квіточка мала Ворухнулась від тепла. Ось стоїть вона тендітна, Посміхається привітно. Гляньте, скільки квітне їх, Ніжних квіточок малих. Ось метелик вже на скрипці Гарну пісеньку заграв Починаєм, починаєм Наш квітучий карнавал (Дзвонить у дзвоник) Слова квітів. Перший пролісок. Ось я, пролісок, проснувся, Снігом вмився, потягнувся. Білу одягнув сорочку, Випростав свої листочки. Другий пролісок. Я знаю: люблять всі мене, Як весну молоду, Бо знають, що зима мине, Коли я зацвіту. Шипшина. У весняну літню днину Розквітла у гаю шипшина: В мене гарні квіточки, Та колючі голочки. Фіалка. Фіолетову фіалку Юний ранок пригорнув, І фіалка на світанку Пробудилася від сну. Перша конвалія. Із зеленої сорочки, Що зіткав весною гай, Біді дивляться дзвіночки. Як зовуть їх? Угадай! Друга конвалія. Це конвалія у гаї. На галявині цвітуть. І ніде, ніде немає Кращих квіточок мабуть. Перша кульбаба. Навесні припустить теплий дощик, Я згорнусь в зелений кошик. Подивись! А коли година гожа, Я на сонце в небі схожа. Усміхнись! Друга кульбаба. Цвіту весною жовтим цвітом, А влітку одягну на себе Капелюх! Набіжить вітерець, повіє, Капелюшок мій розвіє, Наче пух! Тюльпан. Ось весняний пан, Зоветься він тюльпан. У коло всі вставайте, Цю квіточку зустрічайте Танок весняних квітів починайте. Танець тюльпан. Учитель. Одним із найцікавіших давніх звичаїв нашого народу є закликання весни. Весну вітали тоді, коли прилетять журавлі, коли з’являються молоді листочки на березах, зацвітуть перші квіти, закує зозуля. На таке свято сходились усі мешканці села, співали і танцювали. Починався хоровод відомою «Подоляночкою». Танець «Подоляночка». Учитель. Найбільше раділи святу діти! Вони одягали нове вбрання, обов’язково просили матерів благословити закликати весну. Діти. Благослови, мати, весну закликати, Весну закликати, зиму проводжати. Зиму проводжати, весну зустрічати. Зимонька в візочку, веснонька в таночку. Мати. Благословляю вас, діти, весну закликати. Весну закликати, зиму проводжати. З веселою посмішкою, Із жайворон-пташкою, З водою свяченою, З колосками хліба І добром у серці. Мати роздає випечених пташок «жайворонків». Діти виконують пісню «Щебетала пташечка». Щебетала пташечка Щебетала пташечка під віконечком, Сподівалась пташечка весни з сонечком. Прилинь, прилинь, чаронько, Весно красная, Як легенька хмаронька в небі ясная! Вбери степи травами, Вквітчай ніжними, Потоки купавами білосніжними. Посип луки перлами, скрони росами, Розлийся джерелами стоголосими. Щебетала пташечка, билась крильцями, Колихала пташечка тихо гільцями. Входить Весна в супроводі трьох весняних місяців. Діти. Ой, Весна, Весна днем красна, Що ж ти, Весно, нам принесла? Весна. На дерева – цвіту, А на поле – жито, На травичку – росу, На дівчаток – красу, На хлопчиків – сили, Щоб росли й міцніли. Пісень співали, В решето складали. Розсипались пісеньки, тільки одна і залишилась. Діти разом із Весною і місяцями виконують українську пісню «Весна іде». Весна іде Весна іде, весна іде, Весну вітаймо, діти! Весна пісні нам принесе, вінки чудові й квіти. Як сонечко на небі тім, По колу вирушаймо, Пісні дзвінкоголосії Про весноньку співаймо. Тепер отак рівнесенько Простягнемось рядочком, Покажемо, як журавлі Летять до нас шнурочком. Діти. Ой, весна, весна, днем красна, Що ж ти нам, Весно, ще принесла? Весна. Принесла я вам урочистість Вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками та різнобарвними писанками. Принесла я вам літечко, Ще й запашне зіллячко, А дівчатам – по віночку, З хрещатого барвіночку, А ще привела я вам Три парубка красні, Три місяці ясні: Місяць березень – перший красень, Квітучий вас вітає, І травень тінить вас розмаєм. Березень. Перший місяць весни, Я – пролісковий цвіт. Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ. Квітень. Я квітень – славний квітникар, Сонячно і рясно уквітчав ваш календар Першим цвітом – рястом. Травень. А чим же місяць Травень Поміж братами славен? Святковими піснями І громом над полями. Іду і весело співаю, Дощами землю поливаю. Учитель. Колись давно, як почались веснянки, перед початком свята дівчата варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували під вербою і прибивали кілочком. Дівчата годували землю, щоб урожай був багатим. Дівчата (по черзі). Та на нашу вулицю, на кашу… Та несіть пшоно та кашу! Виносять горщик із кашею, домовляючись її варити. ‒ Ой накладу вогник, та наварю кашки. ‒ Що ж у тій кашці? ‒ Ложечка масла! ‒ Кому ж її їсти? ‒ Дівонькам, дівонькам! ‒ Ой накладу вогник, та наварю кашки. ‒ Що ж у тій кашці? ‒ Жаб’яча ніжка! ‒ Кому ж її їсти? ‒ Парубкам, парубкам! ‒ Будем кашу варить! ‒ Будем хлопців манить! ‒ Наша каша солона, ‒ Щоб не було сорома! ‒ Наша каша із проса, ‒ аша вулиця хороша! ‒ Чи каша вже готова? ‒ Готова! Приносять горщик, зазирають у нього, принюхуються, торкаючись пальцями, намагаються скуштувати. ‒ А справді готова! ‒ Ой смачна! ‒ Виносьмо її на вулицю та закопаємо! Закопують, примовляючи, чаклуючи. ‒ Ой, ми дівки – чарівниці. ‒ Закопали горщик каші на вулиці. ‒ Закопали горщик каші на вулиці. ‒ Ще й кілком прибили, ‒ Щоб на нашу вулицю. ‒ Парубки ходили. ‒ Закопали горщик каші, ‒ Ще й ракові клешні, ‒ Щоб ходили парубки ‒ Далекі і тутешні Здалеку чути хлопчачі голоси. ‒ Дівчата? А де ви? Агов! Заметушились дівчата, забігали. Дівчата (по черзі) ‒ Ой хлопці йдуть, ‒ Лихо нам несуть! ‒ А може й ладо? ‒ Й ще якісь принади! Хлопці (по черзі) ‒ Чого, чого, дівоньки красні? ‒ Вони їли пиріжки на маслі! ‒ А сирочком посипаючи, ‒ Сметанкою поливаючи. Дівчата (по черзі) ‒ Чого, чого, парубки білі? ‒ На обідець кота з’їли! ‒ А попелом посипаючи. ‒ А дьогтиком поливаючи. ‒ Ой, ви, хлопці – безштаньки, ‒ Заспівайте веснянки! ‒ Зиму зимували, ‒ Штанів не напряли! Хлопці. А ви що? Дівчата (по черзі) ‒ А ми дівоньки батьківські ‒ Гулять – не гуляли… ‒ Полотна напряли. Хлопці (по черзі) ‒ Ой-ой-ой! Торохтіла сорока. ‒ Як діжка з горохом! ‒ Вихвалялась кума, що пироги пекла, ‒ Бо й ворота в тісті. Дівчата (по черзі) ‒ Тринди-тринди, з маком борщ! ‒ Наговорили на ослиці кислиці, ‒ А на вербі груші. ‒ Хлопці! Нащо нам музики, Коли у вас довгі язики! Хлопці (по черзі) ‒ Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі гречка! ‒ Нехай буде гречка, аби не суперечка! ‒ Згода, дівчата? Дівчата (разом). Та вже згода! Учні виконують українську народну пісню «Їхав козак за Дунай». Їхав козак за Дунай Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дівчинонько, прощай! Ти, конику вороненький. Неси та гуляй!» - Постій, постій, козаче, - Твоя дівчина плаче. - Як ти мене покидаєш, — - Тільки подумай! - Білих ручок не ламай. - Карих очей не стирай. - Мене з війни зо славою - К собі ожидай! - Не хочу я нічого, - Тільки тебе одного. - Ти будь здоров, мій милесенький, а все пропадай! Діти (разом). Ой, дивіться, хто до нас в гості завітав! Просимо, просимо, дідусю Тарасе та бабусе Мотре! Сідайте, будь-ласка! Хлопчик. Дідусю, чи є ще в народу якого такі веснянки, як у нас? Дід Тарас. Ні, діти, веснянки збереглись тільки на Україні. Їх ще називають гаївками. Дівчинка. Бабусю, а чому перший місяць весни називається березнем? Баба Мотря. Саме в цей час починає рухатись березовий сік і з’являється листя. У деяких областях України його називають «сочень», «соковитий», «новолітень», «марець», «сухий», «красовий місяць». Учень. Дідусю, а як же квітень називали в давнину? Дід Тарас. Цвітень-переплітень, переплітає трохи зими, трохи літа. А ще наші пращури називали його «красень», «лукавець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій». Баба Мотря. Про весняні місяці народ склав багато прислів’їв. Часто згадується в них березень, напевно тому, що він перший. Хто з вас знає такі прислів’я? Діти (по черзі) ‒ У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. ‒ Марець хватає за палець. ‒ Буває март за всі місяці варт. ‒ В марець не замерзне старець. ‒ У ночі тріщить, а вдень плющить. ‒ Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай. Учениця. А моя бабуся вчила мене весняних прикмет. Деякі я добре запам’ятала: довгі бруньки на деревах спізниться літо; жайворонки прилетіли – настало стійке тепло; з берези тече багато соку – літо буде дощовим. Дід Тарас. Діти, як ви вважаєте, чому весну народ ушановував із давніх–давен найбільше від усіх пір року? Учень. Тому, що саме навесні ожила природа, оживали надії в хліборобському серці на майбутній урожай, на краще життя трудівників. Баба Мотря. Діти, а яке ж українське свято відбувається без веселощів і жартів? Ми з дідом Тарасом із задоволенням вас послухаємо! Учні виконують українську народну пісню «А вже красне сонечко припекло». Дівчата (разом). Хлопці! Хлопці (разом). Чого? Дівчата (разом). Чи ви, хлопці, сильні? Хлопці (разом). Ого! Та ще й які сильні! Дівчата (разом). Як ви такі сильні, то виносьте зиму! Хлопці виносять «Зиму» - опудало з тканини на довгій тичці. Дівчата за допомогою довгих червоних стрічок зображують вогонь. Усі гуртом спалюють опудало, промовляючи слова декілька разів (від повільного до швидкого темпу). Хай вогонь палає, Зиму з’їдає!.. Хлопчик. Превеселий був цей день, Ми гуляли увесь день. Побороли зиму – Ось які ми сильні! А зима розтала І її не стало! Дівчинка. Ой, співали ми, співали, В решето пісні складали, Та поставили на вербі, Де взялись горобці Звалили решето додолу… Разом. Час усім нам додому! Учитель. Погляньте навколо: земля прокинулась, умилась весняною водою і відкрила квіти, наче ясні очі. Квітує рідна земля. Весна стрімко йде по землі – усе живе вітає її дзвінким «хором»: радісно дзижчать бджілки і джмелі, весело скрекочуть коник, збуджено гудуть хрущі… Усе це хвилює нас не менше, ніж пташиний спів, адже це звуки рідної землі, рідної домівки. Іде весна. Весна радості й нашої надії. Тож приміть від нас на згадку про цю зустріч ось цих пташок. Нехай вони принесуть вам щастя і здоров’я, злагоду і доброту у вашій сім’ї, а в, серця – вічну весну! Звучить українська пісня «Привітальна».
|
